Вербицька Софія Степанівна (народилася 9 лютого 1938 року в селі Вороньків Бориспільського району Київської області) – видатна українська радянська діячка, Герой Соціалістичної Праці, секретар парткому Київського комбінату хімічного волокна, інженер-технолог та активна профспілкова лідерка. Протягом своєї кар’єри вона залишила значний внесок у розвиток хімічної промисловості та соціальної сфери, працюючи на різних відповідальних посадах у Києві та будучи депутатом Верховної Ради УРСР 9-го скликання.
Початок життєвого шляху та трудова діяльність
Народившись у селянській родині, Софія з дитинства навчилася працелюбності та відповідальності. Після закінчення Вороньківської школи молода Вербицька отримала комсомольську путівку й вирушила на роботу до шахти в Донбасі. З 1956 по 1958 рік вона працювала на шахті №1 в місті Новогродівка Селидівського району Сталінської області. Ця праця, хоч і була важкою та небезпечною, стала для неї першим великим випробуванням і сформувала стійкість та лідерські якості, які стануть основою її подальшої кар’єри.
Робота на Київському комбінаті хімічного волокна
З 1958 року Софія Степанівна приєдналася до колективу Київського комбінату хімічного волокна імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Спочатку працюючи крутильницею, вона поступово просувалася кар’єрними сходами, отримуючи посади майстра виробничого навчання та старшого інженера-технолога. У 1963 році вона стала членом КПРС, активно долучаючись до партійної роботи. Її професіоналізм і організаторські здібності призвели до призначення її секретарем парткому комбінату. Саме тут вона сприяла підвищенню ефективності виробництва та умов праці, що зробило комбінат одним із провідних підприємств галузі.
Освіта та особистісний розвиток
Софія Вербицька завжди приділяла увагу особистісному розвитку. Без відриву від виробництва у 1972 році вона закінчила Київський інститут народного господарства, що дало їй ще глибші знання для роботи у промисловості та партійній сфері. У 1978 році вона завершила навчання в Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві, що зміцнило її авторитет у партійних і профспілкових колах.
Профспілкова діяльність
Із 1980 по 2005 рік Софія Степанівна очолювала Київську міську раду профспілки працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості. На цій посаді вона захищала права робітників, активно відстоювала їхні соціальні гарантії, сприяла поліпшенню умов праці та побуту робітників, а також брала участь у вирішенні важливих соціальних питань. Її лідерство в профспілках забезпечувало підтримку тисяч робітників, які знали, що їхні інтереси завжди у надійних руках.
Відзнаки та нагороди
Успішна кар’єра та великий внесок у розвиток промисловості були відзначені численними нагородами. У 1966 році Софія Вербицька отримала звання Героя Соціалістичної Праці, разом із яким була нагороджена орденом Леніна. Крім цього, вона має кілька орденів і медалей, а також була визнана відмінником хімічної промисловості СРСР у 1964 році.
Громадська діяльність і життя на пенсії
Після виходу на пенсію Вербицька не припинила активну громадську діяльність. Вона очолила Раду організації Героїв Соціалістичної Праці міста Києва, продовжуючи роботу на благо суспільства та відстоюючи інтереси ветеранів промислової сфери. Її досвід та відданість справі стали взірцем для молодих поколінь, які й сьогодні черпають натхнення з її життєвого шляху.
Спадщина та значення
Софія Степанівна Вербицька залишила яскравий слід у історії України як людина, яка самовіддано працювала задля розвитку промисловості та соціального захисту трудящих. Її відданість справі, непохитна віра в людські права та турбота про колег зробили її легендарною особистістю. Її внесок залишається важливою частиною історії української промисловості та профспілкового руху.
* Вербицька Софія Степанівна на своє 80-річчя
Можливо, у Вас є розширена інформація або більше даних про Чорного Сергія Даниловича – пишіть нам на пошту info@boryspil.org.ua