Придатко Катерина Кирилівна (у шлюбі Кривуцька), відома як Бранка-Кривуцька
(нар. 12 листопада 1906, Вороньків — пом. 29 січня 1990, Детройт) — визначна українська театральна акторка, режисерка, артистка розмовного жанру, педагогиня та активістка української діаспори у США.
Біографія
Придатко Катерина Кирилівна народилася 12 листопада 1906 року в селі Вороньків Київської губернії (нині Бориспільський район Київської області) у заможній козацькій родині. Її батьки, Кирило Григорович Придатко та Єфимія Іванівна Коновал, виховували численне потомство, зберігаючи національні традиції та культурні цінності. Закінчивши початкову школу у Воронькові, Катерина продовжила навчання у Бориспільській гімназії, яка пізніше стала відомою як середня школа №2.
У 1926 році Катерина завершила навчання в Київському музично-театральному інституті імені Миколи Лисенка, де отримала професійну підготовку, яка стала основою для її подальшої театральної кар’єри.
Кар’єра в Україні
Після одруження з журналістом Володимиром Кривуцьким Катерина переїхала до Харкова, де почала працювати в театральному середовищі. Вона приєдналася до славетного театру «Березіль» Леся Курбаса — осередку українського мистецтва та новаторських ідей. Крім «Березоля», акторка працювала у харківських театрах: Музичної комедії, Театрі революції, імені Станіславського та імені Тараса Шевченка. У цих закладах Катерина здобула чималий досвід і здобула визнання за свою майстерність у виконанні класичних і сучасних українських ролей.
З початком Другої світової війни Катерина переїхала до Львова, де продовжила творчу діяльність. У 1942–1944 роках вона виступала в театрі малих форм «Веселий Львів», де працювала з іншими відомими українськими акторами.
Еміграція до Німеччини та США
Після війни Катерина Придатко-Кривуцька опинилася в таборах для переміщених осіб у Німеччині. Згодом, у 1946 році, вона оселилася у Мюнхені, де активно працювала для української громади, організовуючи культурні заходи на честь видатних подій та діячів української історії, таких як Іван Франко. Її діяльність надихала українських студентів і піднімала дух громади.
У 1949 році Катерина емігрувала до США, оселившись у Детройті. Там вона швидко стала важливою фігурою української діаспори, беручи участь у вечорах української поезії та культурних заходах. Як декламаторка вона читала твори Олекси Веретенченка, Богдана Нижанківського та інших поетів.
Викладацька та культурна діяльність
Катерина Кривуцька створила театральну студію при Детройтському осередку Союзу української молоді, де з 1951 по 1971 рік викладала мистецьке слово. У цьому періоді вона поставила численні спектаклі, зокрема «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Мина Мазайло» Миколи Куліша та інші класичні українські твори.
Її постановки та майстер-класи сприяли збереженню української культури серед діаспори, а завдяки драматичному гуртку при хорі «Трембіта», заснованому в 1971 році, Катерина ще більше зміцнила культурний вплив на громаду. З 1970 року, як членка Союзу українок Америки, вона очолювала виховну комісію, а у 1975–1983 роках працювала культурно-освітньою референткою.
Творчість
Катерина Кривуцька зіграла безліч ролей в українській драматургії, зокрема образи Софії та Наталі у творах Івана Карпенка-Карого («Безталанна» та «Суєта»), Мавки з «Лісової пісні» Лесі Українки та Марусі зі «Марусі Богуславки» Михайла Старицького. Її внесок у розкриття української класики на американському континенті є безцінним.
Як режисерка, вона втілила в життя такі вистави, як «Іфігенія в Тавриді», «Оргія», «Одержима» Лесі Українки, «Причинна» за Тарасом Шевченком, «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги. Катерина також проводила вечори художнього слова, присвячені українським поетам-шістдесятникам.
Спадщина
Серед її спадщини — записи виступів на грамплатівках і касетах, які сьогодні є рідкісними реліквіями української культури. У рідному Воронькові в школі створено експозицію, присвячену Катерині Кривуцькій. Там зберігаються фотографії, листівки, статті з преси та інші матеріали про її діяльність.
Катерина Кривуцька-Бранка стала символом самовідданого служіння українській культурі за кордоном, зберігаючи мистецьку спадщину та передаючи її наступним поколінням. Її життя було яскравим прикладом відданості своїй нації та мистецтву.
Можливо, у Вас є розширена інформація або більше даних про Чорного Сергія Даниловича – пишіть нам на пошту info@boryspil.org.ua
