Коновал Іван Омелянович (літературний псевдонім — Іван Вороньківський, криптонім — І. В.) народився 5 жовтня 1875 року в селі Вороньків (нині Бориспільський район Київської області). У 2025 році виповнилося 150 років із дня його народження.
Іван Вороньківський — український громадський діяч, педагог, поет, драматург, науковець та збирач народного фольклору.
Походження та освіта
Коновал Іван Омелянович народився у багатодітній заможній родині Омеляна Коновала, родом із Чернігівщини. Батько викупив землі у пана та оселився у Воронькові. Родинний будинок, розташований у парку на «острові», був одним із найкращих у селі.
Освіту Іван Омелянович здобув екстерном, склавши іспити на звання вчителя, після чого працював у рідному селі. Через проукраїнські погляди зазнав переслідувань з боку царської влади, був ув’язнений і позбавлений права викладати.
Чернігівський період (1901–1918)
З 1901 року мешкав у Чернігові. Працював у конторі з осушення боліт, а згодом — у болотоосушувальному відділі Чернігівської губернської земської управи. Став коректором, а пізніше секретарем видання «Земский сборник Черниговской губернии», де публікував статті з господарських і культурних питань.
У березні 1917 року, на вимогу Михайла Грушевського, був одним з організаторів Чернігівського українського з’їзду. Брав активну участь у діяльності товариства «Просвіта», з осені 1918 року очолював його чернігівське відділення.
Літературна та фольклорна діяльність
Під впливом народної творчості та поезії Тараса Шевченка сформувався літературний стиль Івана Вороньківського. У Чернігові вийшли його збірки «Зіронька», «Вірші» (1904), п’єса «Без спомоги» (1905). Твори друкувалися в альманахах «Багаття» та «Вінок Т. Шевченкові».
Окреме місце у його діяльності займало збирання фольклору. Він уклав рукописну збірку народних пісень, значну частину яких записав у Воронькові. Деякі матеріали увійшли до збірника «Из уст народа» (Чернігів, 1900), укладеного Борисом Грінченком.
Фольклорна спадщина
Фольклор був важливою складовою світогляду Івана Вороньківського. Любов до народної пісні він виніс із родинного середовища, адже всі Коновали славилися гарним співом. Саме це спонукало його до системного записування усної народної творчості.
Іван Омелянович уклав рукописну збірку фольклорних матеріалів, значна частина яких була зафіксована безпосередньо у Воронькові. Народні пісні він записував від місцевих жінок і дівчат — Оксани Списівни, Софії Коновалової, Марусі Неглядівни, хористки Тетяни Голубівни, Параски Коноплівни та інших.
Частина цих записів увійшла до етнографічних видань початку ХХ століття. Праця Вороньківського стала важливим внеском у збереження пісенної традиції Київщини та Чернігівщини.
Родина та культурне коло
Родина Коновалів підтримувала дружні стосунки з Михайлом Коцюбинським. У їхньому домі неодноразово бував Павло Тичина, який у 1915 році присвятив доньці Івана Коновала — Інні — вірш «О, панно Інно…».
Донька Інна працювала вчителькою у Вороньківській школі, але передчасно померла від сухот. Інша донька, Поліна, проживала у Києві.
«О, Панно!»: дебют гурту «The Вуса»
У 2024 році відомий сучасний український співак Артем Пивоваров запустив проєкт «The Вуса». Першою роботою у виконанні новоствореного бенду стала композиція «О, Панно!» за віршем Павла Тичини.
Родина Коновалів
Рід Коновалів посідав помітне місце в історії Воронькова. Батько Івана Вороньківського — Омелян Коновал, виходець із Чернігівщини, викупив землі у поміщика та оселився в селі, де мав кілька будинків. Один із них розташовувався в парковій зоні на «острові» й вирізнявся архітектурою та доглянутим садом, інший — на місці сучасного відділення «Укрпошти».
У родині зростало шестеро дітей, долі яких склалися по-різному й часто трагічно. Сам Іван став знаним діячем української культури. Його брат Олексій був розстріляний у Харкові, Григорій загинув у Воронькові через свої політичні переконання та боротьбу за незалежність України. Михайло працював лікарем в Одесі. Одна з сестер була глухонімою, її ім’я не збереглося. Брат Ілько прожив усе життя у Воронькові, залишивши численне потомство, яке й нині пов’язане з історією села. Петро, ще один родич, зазнав репресій — був розкуркулений, заарештований і розстріляний.
Родина Коновалів підтримувала тісні зв’язки з українською інтелігенцією, зокрема з Михайлом Коцюбинським.
Повернення до Воронькова і смерть
На початку 1919 року через погіршення стану здоров’я Іван Омелянович повернувся до рідного Воронькова, де вчителював, керував хором і проводив просвітницьку діяльність.
Помер 5 жовтня 1925 року у віці 50 років. Місце поховання невідоме.
Пам’ять
Більш детально з життям і діяльністю Івана Вороньківського можна ознайомитися у книзі Валентини Стрілько-Тютюн «Іван Вороньківський» (2025), а також у виданні «Рушники долі».
Ім’я Івана Омеляновича Коновала є важливою сторінкою історії Воронькова та української культури. Повертаючи його постать із забуття, ми відновлюємо історичну справедливість і зберігаємо пам’ять про достойних синів нашої землі.
Хронологія життя
1875 — Іван Омелянович Коновал народився 5 жовтня у селі Вороньків.
1890-ті роки — здобув освіту екстерном, склав іспити на звання вчителя, працював у рідному селі.
Кінець ХІХ ст. — зазнав переслідувань за проукраїнські погляди, був позбавлений права викладати.
1901 — переїхав до Чернігова.
1901–1918 — працював у земських установах, зокрема в болотоосушувальному відділі губернської управи; співпрацював із «Земским сборником Черниговской губернии».
1904–1905 — вихід поетичних збірок «Зіронька», «Вірші» та п’єси «Без спомоги».
1900–1910-ті роки — активне збирання фольклору на Чернігівщині й Київщині.
Березень 1917 — один з організаторів Чернігівського українського з’їзду.
1918 — очолив чернігівське відділення товариства «Просвіта».
Початок 1919 — повернувся до Воронькова через стан здоров’я.
1919–1925 — педагогічна та культурно-просвітницька діяльність у Воронькові.
1925 — помер 5 жовтня у віці 50 років, місце поховання невідоме.
* Поліна Коновал, дочка Коновала Івана Омеляновича
Поліна Іванівна Коновал, народилася у родині Івана Омеляновича Коновала — людини, для якої українська культура, освіта й служіння громаді були справою життя. Дитинство Поліни Іванівни минуло у Воронькові, серед розмов про книги, музику та події, що формували долю нашого народу.
Згодом її життя було пов’язане з Києвом, де вона створила власну родину і прожила більшу частину свого віку. Хоч і не була публічною особою, духовна спадщина батька та родинне виховання супроводжували Поліну завжди, формуючи життєві цінності й ставлення до людей.
Поліна Іванівна Коновал зберігала пам’ять про родину, про батькову працю та складні випробування, які випали на його долю і долю всього роду Коновалів. ЇЇ життя було тихим, але наповненим гідністю, любов’ю до близьких і повагою до свого коріння.
* Інна Коновал, дочка Коновала Івана Омеляновича
Інна Іванівна Коновал, народилася у родині педагога й громадського діяча Івана Омеляновича Коновала у селі Вороньків. Зростала в атмосфері любові до українського слова, пісні та освіти. У домі Івана Коновала часто говорили про культуру, майбутнє України й значення знань для людини.
Після здобуття освіти Інна Іванівна Коновал працювала вчителькою у Вороньківській школі. Прагнула навчати дітей з повагою до рідної мови й традицій, передаючи їм те, що вважала найціннішим — любов до свого краю та людей.
Також, Інна Іванівна товаришувала з Ганною Іванівною Вербицькою, а знайомство з поетами й митцями, які бували в їхній родині, залишило глибокий слід у її світогляді.
Можливо, у Вас є розширена інформація або більше даних про Чорного Сергія Даниловича – пишіть нам на пошту info@boryspil.org.ua