Баккалінський Арсен Якимович (псевдоніми: А. З., Арсень Б., З. А., Згода) – видатний український поет, фольклорист, хормейстер і педагог, який значно вплинув на розвиток українського культурного середовища. Народився 25 січня 1880 року (13 січня за юліанським календарем) у селі Вороньків Київської губернії, у родині сільського дяка. Його раннє життя в тісному зв’язку з народною культурою стало основою для глибокого зацікавлення народною музикою та поезією, яке згодом переросло в вагомий внесок у її збереження та популяризацію.
Освіта і початок творчого шляху
Баккалінський почав свою освіту в Київській духовній семінарії, яку закінчив у 1900 році. У студентські роки він захопився народним хоровим співом і вступив до хору Миколи Лисенка – відомого українського композитора і диригента. У складі цього хору брав участь у концертних подорожах Україною, що дозволило йому не лише побачити, а й відчути багатство та різноманіття народної пісенної культури.
Педагогічна діяльність
Після завершення семінарії Баккалінський почав працювати вчителем початкового училища в селі Сеньківка Київської губернії (1901–1904 роки). Згодом, у 1904–1906 роках, викладав спів в училищах Києва, зокрема у Києво-Пріорському училищі, яке з 1906 по 1920 рік і очолював. Водночас він керував низкою хорових колективів, серед яких були учнівські хори, робітничий хор заводу «Цепи Галя» та хор Лук’янівського народного дому. Репертуар цих колективів складався переважно з українських народних пісень, які Баккалінський збирав, опрацьовував та вдосконалював, намагаючись зберегти їхній автентичний характер.
Фольклористика та культурна спадщина
Фольклорна діяльність Арсена Баккалінського є не менш значущою частиною його творчого шляху. Він збирав українські народні пісні, багато з яких передавалися з покоління в покоління і потребували належного збереження. Його записи були настільки цінними, що над їх опрацюванням працювали видатні композитори Кирило Стеценко та Олександр Кошиць. Серед записаних ним колядок – «Ой яка красна в лузі калина», «Василева мати», «Ой за горою, за зеленою», «Святі сиділи» та інші. Завдяки співпраці з Баккалінським ці твори дійшли до наших днів та стали відомими широкому загалу.
Літературна спадщина
1903 року Баккалінський Арсен Якимович видав свою першу збірку поезій під назвою «Молоді поривання», використовуючи криптонім А.З. У цій збірці він висловлює молодечі пориви та прагнення до краси, які були близькі тогочасній українській інтелігенції. Наступного року Баккалінський уклав збірник пісень під назвою «Український співаник», який був виданий в Одесі коштом друкарні Юхима Фесенка. Збірник, що містив сто три пісні, включав жартівливі, ліричні та обрядові твори, зокрема такі відомі пісні як «Ой у полі три криниченьки», «Ой під вишнею, під черешнею» та колядку «Нова радість стала». Це видання стало не лише цінним джерелом народної музики, а й інструментом для поширення української культурної спадщини.
Останні роки життя та спадок
Під час своєї діяльності Баккалінський підтримував зв’язки з видатними культурними діячами свого часу: Миколою Лисенком, Кирилом Стеценком та Олександром Кошицем. Помер Арсен Якимович у рідному Воронькові в квітні 1921 року, залишивши значну музично-етнографічну спадщину, частина якої так і залишилася в рукописах. Його творчість є важливим джерелом для сучасних фольклористів та хорових колективів, які прагнуть досліджувати й відтворювати автентичну українську пісенну культуру.
Внесок у національну культуру
Баккалінський Арсен Якимович зробив вагомий внесок у розвиток українського хорового мистецтва і фольклористики. Його творчість вивчається у контексті української культури кінця ХІХ – початку ХХ століття, коли національна ідентичність та самобутність були надзвичайно актуальними. Баккалінський продовжує жити в українській культурі завдяки його записам народних пісень, хоровим обробкам та поетичній спадщині, які залишаються цінними джерелами для сучасного відродження національних традицій.
* Українські діячі хорової справи, 1910-12 рр. Сидять: Баккалінський Арсен, Кирило Стеценко, Микола Лисенко, Яків Гулак-Артемовський; стоять: Олександр Кошиць, Олександр Коваленко, К. Гончар.
Можливо, у Вас є розширена інформація або більше даних про Чорного Сергія Даниловича – пишіть нам на пошту info@boryspil.org.ua